Ліки від чоловічої голови

Коли в мужика головний плуг відмовляється орати, він про це прямо не скаже. Він почне скаржитися на вологість дров, на фазу місяця або на те, що кіт косо дивиться. Саме про це кум, що вмів мовчати тільки до другої чарки, розповів мені історію, як до знахарки Віри прослизнув Гнат. Озирався він того дня, наче чужого півня краде. Сів на лаву, довго мняв шапку і нарешті видавив, що в нього в господарстві брама на засув не стає.

Віра одразу зрозуміла: тіло в мужика здорове, а голова так галасує, що все інше лякається. Та прямо не сказала. Дала мазь для хоробрості, мастити тонко, бо обпече. Настоянку, щоб думки поперед штанів не бігли. І суворий наказ: не перевіряти щопівгодини, чи козак уже при шаблі, і не гукати його, як на пожежу. Те, що все життя при тобі стояло, поспіху не любить.

Щоб голова не свербіла, Віра дала йому завдання. Щоранку носити своєму півневі жменю зерна з правої руки, а з лівої гладити курку, примовляючи про врожай. Гнат поставився до справи, як до оранки. Вставав до зорі, годував пташа, шепотів йому про зерно так щиро, що півень почав ходити за ним, як за рідним батьком.

Гнат навіть розмовляв з ним по душах. Пояснював півневі, що таке справжня чоловіча відповідальність і як правильно стояти на одній нозі, щоб виглядати переконливо. Півень слухав, кивав гребенем і почав так поважати Гната, що відганяв від нього навіть сусідських гусей. А Гнат через тиждень так втомлювався від птахів, що ввечері просто падав спати.

Прийшов Гнат до Віри через місяць, сумний. Каже, півень жирує, курка несеться двічі на день, сусіди вже хочуть у нього птицю купувати, а козак і досі в відставці. Віра усміхнулася, витерла руки об фартух і виглянула у вікно. Там стояла Гнатова жінка.

Вона стояла біля тину й чекала його так спокійно, ніби давно знала, що всі його мазі, півні й настоянки скінчаться саме тут. Віра кивнула на неї: “Оце твоє лікування, Гнате. Не банка, не припарка і не півень, який уже дивиться на тебе як на родича. Жінка твоя”.

Гнат глянув і вперше за довгий час не почав думати, чи він досить чоловік. Просто побачив, що його чекають. Не як героя, не як козака при шаблі, а як рідну людину. Того вечора він не пив настоянку. Просто обійняв її в сінях, і вогонь у печі сам розгорівся.

Найкраща мазь для чоловічої гордості це коли жінка любить тебе не за те, що ти вмієш піднімати, а за те, що ти поруч, коли руки опускаються. А півень після того ще довго ходив двором так поважно, ніби саме він Гната на ноги поставив. Та хай уже. У селі й не такі лікарі славу собі забирали.