Рушник, якого ніхто не боявся

Розповідав мені старий бондар про молодят, що після весілля нарешті дісталися до власної хати. Хлопець, щоб ніхто не заважав, повісив на клямку рушника. Мовляв, правило таке: як рушник на дверях, то в сінях тихо, бо в хаті піч розтоплюється не для хліба, а щоб молодим було тепло і мокро. Зачинив двері, глянув на молоду - аж тут у сінях шкряботить.

Заходить тесть. У руках порожній мішок, очі хитрі. Каже: прийшов по сокиру, бо завтра дрова колотити, а в тебе, сину, сьогодні держак міцніший, ніж у кого. Молодий почервонів, мимрить про втому. А тесть підморгнув: ти, сину, дрова не всіх одразу рубай, бо до ранку обух відвалиться. І сокиру в мокре не сунь, бо іржа з'їсть. Залишив мішок і пішов, кашляючи в кулак.

Тільки тесть пішов, стукочить тітка. Несе сметану й мак. Каже: поїжте, діти, бо ніч довга, а щоб мак добре терся, треба товкач міцно в руках тримати і в макітру глибоко сунути. Молода спочатку очі опустила, а потім як гляне на тітку: дякуємо, тітко, але в нас свій товкач є, такий здоровий, що я вже двічі макітру перевертала, а він все не втомлюється.

Тітка пирснула і втекла. Через півгодини шкребеться знахарка. Простягає пучок трави: це вам, дітоньки, щоб спина не боліла і піт не лив, бо знаю, як ви сьогодні один одного молотитимете. Молодий за голову схопився, а молода спокійно бере траву: бабусю, заберіть. У нас сьогодні безсоння за розкладом, а як заснемо, то тільки від власного гармидеру, бо чоловік обіцяв до півня не зупинятися.

Тітка пирснула і втекла. Через півгодини шкребеться знахарка. Простягає пучок трави: це вам, дітоньки, щоб спина не боліла і піт не лив, бо знаю, як ви сьогодні один одного молотитимете. Молодий за голову схопився, а молода спокійно бере траву: бабусю, заберіть. У нас сьогодні безсоння за розкладом, а як заснемо, то тільки від власного гармидеру, бо чоловік обіцяв до півня не зупинятися.