Стільники для гордої Орисі

Допомога - то хитра річ. Подаси її просто в руки, людина стисне кулак. А загорнеш у клопіт, то сама ще й на горище пустить. Є в нас вдовиця Орися. Дах у неї протікав так, що під дощем у хаті можна було прати. Але гордість Орися мала міцнішу за крокву. Коли сусід Микола приходив з драбиною, вона виганяла його мітлою: мій дах - то моя фортеця, ніяких благодійників не треба!

Микола зрозумів: гордість не ламають, її обходять збоку. Наступного ранку приніс до воріт стільники. Порожні, чисто віск на рамках. Орисю, рятуй, каже. У мене комора мокріє, міль цей віск з'їсть, або він цвіллю піде. Переховай на горищі до зливи, я тобі за це банку меду дам. Орися примружилась. Милостині вона не брала. А от угода - то вже інша справа. Гордо кивнула й пустила його нагору.

Микола поліз на горище, поставив рамки й одразу знайшов дірку, крізь яку не те що дощ, а й горобець міг би в гості зайти. Посунув одну дошку, другу. Миколо, ти дах лагодиш чи стільники рахуєш? - крикнув коваль знизу. Мовчи, відповів Микола. Віск протягу не любить, але й застояне повітря йому шкодить. Треба, щоб дихав, але не мокнув. Це тобі не дрова.

Так і ходив він день у день. То рамки пересуває, то по дереву постукує, то бурмоче, що воску треба правильний кут, щоб він не поплив. Пару разів, якісь доски притяг. Орися тільки махала рукою: нехай чоловік коло свого воску порпається.

За декілька днів вдарила осіння злива. Холодна, зла, така, що змиває навіть надію на гарний настрій. Орися сіла біля печі й приготувала підставляти миску, як завжди. Але в хаті було сухо. Тихо пахло димом, сушеними яблуками і теплом. На ранок Микола прийшов, обережно виніс свої стільники і усміхнувся у вуса. Дякую, Орисю, у тебе на горищі найсухіше в селі. Вдовиця мовчки простягла йому гарячий пиріг.

Гордість - то як важкий кожух на голе тіло улітку. Скинути соромно, а носити - так спітнієш. Тому мудра людина ніколи не попросить зняти той кожух. Вона чемно питає, чи не можна в його глибоку кишеню покласти шматок воску, щоб господар сам зрозумів: у тому кожусі вже давно дірки, і пора його латати.