Коли бджоли не гудуть

Чуєте? Вітер за вікном раптом стих, і навіть цвіркун за припічком замовк на півслові. Тільки наша дерев'яна вивіска рипить. Сідайте ближче до вогню, гасіть зайві лампи. Сьогодні розкажу те, що чув від старого бортника з-під Остра. Він зайшов до нас три роки тому, шукаючи нічлігу, і не спав до самого світанку.

Сталося це восени тисяча cімсот вісімдесят восьмого року. Осінь видалася гнила, тепла, пахло прілим листям і гнилими яблуками. Дід пішов у глухий ліс шукати зниклий рій. Натрапив на величезний дуб з дуплом, від якого тягнуло не медом, а чимось солодким і важким, наче від ладану на похороні.

Бджоли там були дивні. Не жовті, а бліді, майже прозорі, як зимова крига. І вони не гуділи. З дупла доносився лише сухий шурхіт, наче хтось шкрябає кігтями по сухій корі. Бортник підпалив гілку і зазирнув усередину, сподіваючись побачити щільники з медом. Але меду там не було.

Замість стільників дупло було заставлене маленькими восковими фігурками. Сотні людських постатей, завбільшки з палець. Кожна виліплена з дивною точністю. Ось жінка з глечиком, ось чоловік з сокирою. А ось фігурка в латаній свиті, з глибокою зморшкою на лівій щоці.

Бортник аж зойкнув. То була точна копія його кума. Наступного ранку кума знайшли мертвим у власному ліжку, серце зупинилося. Старий зрозумів, що бліді бджоли не збирають нектар. Вони ліплять тих, чий вік уже вийшов. І коли фігурка готова, людина йде на той світ.

Він хотів спалити прокляте дупло, але дим лише розлютив рій. Бліді комахи хмарою посипалися на нього. Вони не жалили, вони просто сідали на шкіру і починали швидко ліпити щось прямо на його руці. Старий кинув усе і побіг, збиваючи їх із себе гілками, аж поки не вибився з сил.

Бортник казав, що втік, але рій знайшов його. Тепер, коли в його селі хтось важко хворіє, він чує вночі той самий сухий шурхіт у стінах. Бліді бджоли оселилися в його хаті. Вони чекають. І він боявся, що одного дня побачить на столі власну воскову фігурку з заплющеними очима.

Вогонь у грубці вже ледь тліє, а в корчмі стало зовсім тихо. Прислухайтеся. Ви чуєте цей ледь вловимий шурхіт десь за глиняною стіною, біля самого вуха? Тільки не озирайтеся різко і не шукайте очима блідих комах. Краще просто допивайте своє і моліться, щоб ця ніч минула.