Кумова допомога

"Грюк!" - і на мій дубовий шинквас влетіла половина розколотого навпіл гарбуза. А слідом у корчму, сахнувшись одне від одного, наче від прокази, зайшли Мирон і його кум Охрім. Обидва червоні, як стиглі буряки, сопуть і мовчать, наче в роті по пуду солі тримають. Я спокійно зсунув гарбуза набік, протер ганчіркою мокру пляму і налив дві чарки холодної слив'янки. "Ну, - кажу, - хто з вас перший кине в іншого другу половину? Чи сьогоднішнє сватання вже саме по собі стало гарбузом?"

Мирон аж зашипів, витріщивши очі: "Ти спитай у цього дурня від природи, як він кавалера до зустрічі готував!" Охрім образливо пирхнув, ухопив чарку і висушив її одним ковтком, занюхавши власним рукавом. "А що Я?! - загорлав він на всю корчму. - "Цей геній сам зранку прибігає, очі по копійці, і шепоче: куме, виручай! Сьогодні рівно о дванадцятій Одарчина мати приведе свою дівку до нас на подвір'я. Тож терміново приводь Кавалера!

Тільки помий його гарненько, нагодуй до схочу, щоб був ситий, товстий і злий, бо їхня дівка любить норовистих! І тримай міцно на мотузці, щоб не втік передчасно! Я ж, дурна твоя голова, думав, що "дівка" - це наречена Одарка, а "Кавалер" - це твій племінник Грицько, який у мене в хаті після вчорашніх вечорниць спить! Хіба ж я міг знати, що ти купив на ярмарку того кнура і назвав його Кавалером, а Одарчина мати веде свою породисту льоху?!"

"Тож я, - продовжил Охрім, активно розмахуючи руками і збиваючи ліктем порожню чарку, - як чесний кум, пішов готувати "нареченого"! Приходжу - Грицько спить без задніх ніг, теплий, як свіжа паляниця, і певно з диким похміллям. Я його за чуба з ліжка витяг і прямо на подвір'ї облив двома відрами крижаної води з криниці - для бадьорості й норову! Він бідолаха так засичав, що аж зябра прорізалися.

Далі - годувати. Щоб хлопець був ситий і злий, я зварив йому ціле відро вівсяного кулешу з висівками - густого, як замазка. Грицько стогне, хрипить: пити дай, вмираю! А я йому ложку цього кулешу в рота пхаю: їж, кажу, дурню, це козацька юшка від голови, дядько Мирон наказав усю макітру злупити для сили! Він здуру три ложки проковтнув, а на четвертій у нього очі на лоба полізли!

А щоб від хвилювання в сусідню губернію не втік, прив'язав його за пояс міцним шнуром. Грицько від холоду зуб на зуб не попадає, вівсянкою гикає, а я його по плечу плескаю: терпи, козаче, дівка на ситого хлопця здалеку бігти повинна!" "Рівно о дванадцятій, - взяв слово Мирон, хапаючись за голову, - приходжу я на подвір'я з сусідкою Пріською. Одарки, звісно, немає, зате Пріська гордо веде на мотузці свою велетенську льоху. Ведемо свиню на злучку!

І тут Охрім урочисто викочує з-за хати синього від холоду Грицька! Хлопець пахне перебродившою медовухою і вівсянкою, смикається на мотузці, а кум його під дупу штовхає і горланить на всю вулицю Присьці та її свині прямо в рило: Дивіться, який жеребець! Боки міцні, живіт повний, а на прив'язі тримаю, бо як вашу дівку бачить - чисто звір, рветься в бій! За один сезон вам стіки робити наробить - втомитеся врожай рахувати!

Приська тільки рота роззявила, почала тікати і хреститися лівою рукою. Льоха злякано рохнула і побігла за жінкою. "Коротше, - похмуро підсумував Мирон, роздивляючись свої брудні чоботи, - Приська бігла так, що пилюка стояла до самого виїзду з села, а льоха її взагалі в ліс втекла, де її мабуть і вовки бояться. Грицько тепер сидить у кутку, чхає, випльовує висівки і проклинає весь наш рід до сьомого коліна. А цей бовдур Охрім ще й ображається, що я йому гарбуза на голову вдягнути хотів!"

Я витер шинквас до блиску і налив Охрімові та Мирону по подвійній порції перцівки. "Пийте, куми, - кажу я з посмішкою. - в наших краях найнебезпечніше, це коли два мужика намагаються порозумітися без зайвих слів, але з величезним бажанням зробити все як краще."