Ледачий винахідник

Степан не був ледачий. Ні. Він просто вважав, що якщо чоловік уже заліз на віз, то злазити з нього заради воріт - це образа для розуму. Одарка щовечора кричала йому вслід: "Степане, ворота!" А він робив вигляд, що не чує. Кінь чує, кури чують, усе село чує, а Степан, бачте, людина зайнята. Тож одного дня він вирішив: ворота мають зачинятися самі.

Першим ділом Степан зробив собі "довгу руку": прив’язав до брами мотузку, а її кінець поклав біля в’їзду. Ідея була геніальна, як йому здавалося: заїхав у двір, смикнув мотузку - брама зачинилася, а з воза злазити не треба. Та кінь ступив далі саме тоді, коли Степан ще тримав мотузку. Мотузку намотало на колесо, браму рвонуло з такою силою, що воротину зірвало з завіс. Вона потяглася за возом, вилетіла боком на сусідський тин, знесла дві жердини й перекинула курячу клітку.

Кури закричали, сусід вибіг у самій сорочці, а Одарка подумала: татари вернулися. Степан тиждень віддавав сусідам картоплю за шкоду, але не здався. Тоді він вирішив: якщо ворота повісити трохи навскіс, вони самі падатимуть назад і зачинятимуться. Перевісив. Відчинив. Ворота слухняно пішли назад. Та пішли не тихо, а з розгону. Ляснули нижнім краєм по калюжі біля тину, і сільський писар у білій сорочці став схожий на зоряне небо. Тільки з болота.

Тоді Степан подивився на свого цапа Боцмана. Цап був спокійний, важкий і мав такий вигляд, ніби все життя знав більше за людей, але мовчав із жалю. Степан прив’язав мотузку до його рогів: Боцман ходить по двору, ворота тихенько притягуються. Геніально. Аж поки Боцман не побачив Одарчину капусту біля тину. Відчув натяг, нахилив голову й пішов до капусти разом із воротами.

Одарка вийшла на ґанок і побачила: Степан сидить у пилюці, обіймає відірваний шматок воріт, а Боцман спокійно хрумтить капусту. Вона навіть не кричала. Підійшла, забрала з його рук мотузку й сказала: "Найнадійніший механізм у господарстві - це дві руки й одна совість". З того часу Степан злазить із воза сам. Бо і ворота, і любов найкраще тримаються тоді, коли людина не шукає хитрого способу втекти від простої роботи.