Огірки і гординя

Жінки добре знають, що бувають чоловіки з таким гонором, що й огірок у руці тримають так, ніби то грамота за хоробрість. На осінньому ярмарку в Кам'янці був один віз, до якого чоловіки підходили з півнячим гонором, а відходили червоні й мовчазні, міцно притискаючи до пахви торбу з огірками. Весь ярмарок знав чому. Дехто шепотів - відьма. Але жодної магії там не було. Була тільки Марина, її гострий язик і черга чоловіків, які самі лізли на рожен.

Першим підійшов Панько. Бере найбільший огірок, крутить перед носом і питає з підморгом: чи не зів'яне до вечора, бо господиня має бути вдоволена й щоб на сторону не дивилась. Марина навіть бровою не повела. Каже: для доброї господині головне - не розмір. Головне, щоб доніс додому і дорогою не хвалився всьому ярмарку тим, чого в нього в штанях і так з наперсток. Натовп поруч зайшовся. Панько мовчки відрахував мідяки.

Наступним прийшов молодий Левко. Хоче показати - він уже не хлопчик. Питає, чи є такий, щоб хрумтів, бо парубок він міцний і дівчатам подобається. Марина його поглядом поміряла й каже: візьми малосольний. Свіжий - він твердий, але в тебе, сину, натура м'яка. А хрумтіти воно буде - але не в тебе в зубах, а в дівчат, коли тебе в язикт братимуть. Левко почервонів і дременув так, що ледь штани не лишив.

Тоді підштовхнули старого Семена. Борода сива, досвід великий - думав, пересоромить. Просить такий огірок, щоб жінка молодість згадала. Марина зітхає: діду, для цього одного огірка мало. Треба ще дров нарубати, води принести і піч натопити. Огірок - то лише закуска, а любов - вона в мозолях, не тільки під поясом. Дід зареготав першим і взяв цілий десяток.

Підходить сусідка Одарка: дай без чоловічих балачок, мені засолювати треба. Марина аж пожвавішала: жінкам я підбираю міцні й коротші - вони знають, що робити в бочці, щоб сок пустити. А чоловікам даю довгі й тонкі. Хай несуть і тішаться. Поки чоловік дорогу міряє довжиною, жінка вже знає, що в розсолі головне - міцність. Засміялись усі, навіть ті, що вдавали серйозність і ховали очі. Особливо ті, хто ховав очі...

До обіду в Марини на рядні лишилися тільки кілька огірків і пара хвостиків. Чоловіки вже підходили не по огірки, а подивитися, кого вона наступним залишить із червоними вухами й повною торбою. Удавали, що про розсіл питають, а самі готували жарти, заздалегідь знаючи: програють. Бо кожен думав - прийшов із дотепним словом, вийде переможцем. А зазвичай виходив із повною торбою, порожнім гонором і думкою, що штани треба носити ширші.

Воно в житті так. Хто пихою торгується - хай не дивується, коли здачу дадуть тим самим товаром нижче пояса. Гострий язик при добрій усмішці продає краще за найзеленіший огірок. А чоловіча пиха - вона як роса: блищить, доки сонце не припече. Мораль проста: не крути огірком перед жінкою, яка вміє крутити словами краще за тебе.