Свиня пророчиця

У мене в руках мідяк, що смердить слив'янкою, ще й обсмалений з одного боку. Залишив його коваль учора ввечері. Прибіг червоний як жар від сміху, замовив дві чарки - хоч п'є тільки на Великдень. А все через одну свиню, хитрого чоловіка і стару як світ віру, від якої люди готові зробити пророка навіть з того, хто цілий день хрюкає в калюжі.

Наш Карпо купив на ярмарку порося за півціни. Продавець чесно попередив: ліниве, аж гріх. Свиня виросла така, що навіть до корита не підповзала - чекала, поки їжа сама прийде. Вирішив Карпо: раз товстіти не хоче, хай хоч гроші приносить. Оголосив людям, що свиня його - пророчиця.

Хто хоче знати долю - несе мідяки, кидає свині й ставить питання. А перед свинею Карпо клав три дощечки: "так", "ні" і "ще почекай". Свиня мала тицьнутися рилом, куди правда поведе. Правда, як потім виявилось, дуже любила сало. Бо Карпо перед кожним питанням нишком мастив потрібну дощечку жиром.

Першою прибігла баба Палажка з відром солоних огірків, як оплатою замість мідяків. Питає, чи дід тин полагодить. Карпо потер дощечку "так" пальцем, наче пил знімав. Свиня понюхала, ткнулася туди рилом. - Полагодить, - сказав Карпо. - Але з кислим лицем. Палажка пішла щаслива. Бо коли пророцтво пахне огірком, воно якось ближче до правди.

За нею дяк спитав про службу. Свиня чхнула, бо Карпо підняв пил поки сував дощечки. - Коротка буде, - сказав дяк і перехрестився з полегшенням. Валентин спитав про свого коня. Свиня лягла на бік біля "ще почекай". - Значить, кінь ляже, - вирішив Валентин. - Треба підкови купувати нові. Черга з охочих поставити запитаня тільки зростала.

Коваль Охрім був не дурний. Побачив, що після кожної "долі" Карпо пальці об свиту витирає, а свиня йде туди, де щойно блиснуло жиром. Наступного дня коваль розжарив мідяка на горні, взяв кліщами й поклав ближче до свині. - Ану, пророчице, скажи: Карпо чесний чоловік чи дурить громаду? Карпо зблід, але для порятунку дива намазав дощечку "так", поки викладав їх.

Свиня нюхнула гарячий мідяк здалеку, відступила й сіла з таким виглядом, наче навіть їй стало соромно за людей. Карпо шепоче: - До дощечки, дурна. До дощечки. Але свиня раптом повернулась і ткнулася рилом просто в Карпову руку. Бо сало на пальцях пахло сильніше. Потім лизнула його рукав. Потім кишеню. З кишені випав шмат сала, загорнутий у ганчірку.

Охрім підняв обсмалений мідяк кліщами й каже: - От тепер бачу. Свиня не бреше. Вона просто показала, де тут справжня свиня. Карпова жінка вийшла, мовчки взяла дощечки й понюхала. - То це, Карпе, в нас не доля пахла, а твої пальці? Люди зареготали. Свиня рохнула так поважно, ніби підтвердила свідчення. Жінка забрала мідяки, свині дала борщу, а Карпові поставила корито. - Раз уже пророчицю з себе зробив, то й вечеряй по її чину.