Солодкий гріх

Найсолодший гріх манить чужим тілом. Коли прагнеш його так, що в паху пульсує гаряча хіть, а тіло наливається липким жаром. Цю пожежу кортить негайно змити, заховати від людських очей. Тоді ноги самі несуть за село, до напівзатопленої старої лазні біля ставу. Але тамтешня купіль не холодить. Вона гаряча без вогню, і змиває не бруд, а сором, лишаючи тебе голим перед власною хіттю. Вода там пахне солодкою жіночою вологою, вона чекає, вона стікає соками, прагне твого тіла і твоєї згоди.

Семен завжди здавався праведником. Жінкам у вічі не дивився, хрестився від кожної сороміцької пісні. Але всередині він буквально захлинався обволікаючою хтивістю. Того вечора повз нього пройшла молода наречена, гаряча від танців, пахнучи дівочим потом і м'ятою. У Семена аж пальці зсудомило, а в штанях стало тісно й гаряче. Вночі, коли всі поснули, він побіг до закинутої лазні. Тікав ніби від гріха, а насправді біг туди, де пахло розігрітою жінкою, задихаючись від власного бажання.

У лазні стояла волога спека, що сорочка липла до грудей. Семен скинув одяг. Купіль посеред темряви дихала млосним, жаданим ароматом. Спочатку на поверхні чорної води закрутилося довге жіноче волосся, а за мить із глибини піднялися жіночі груди, що блищали від гарячої вологи. Дві розпарені долоні лягли на краї балії, повільно ковзаючи по слизькому дереву навколо них. З темряви води прошепотіло, повільно, наче гарячий шепіт у саме вухо: - Ти так важко дихаєш, Семене. Хочеш сховатися?

Він не міг поворухнутися. Його плоть налилася свинцем, важка й спрагла. З пари повільно піднялися вологі плечі, блискучі, вкриті прозорою жаданою вологою, від якої пахло дикою нічною пристрастю. - Хто ти? - спитав, хоч відповідь знав від початку. - Та, хто звільнить тебе від сорому, - прошепотіли мокрі губи так близько, що він відчув жар її подиху на своїх губах. - Тобі соромно. Соромно хотіти так брудно й так сильно. Але тут немає перед ким брехати. Скажи, чого прагне твій звір?

- Я хочу... очистити думки, - збрехав він, хоча його серце калатало десь у паху, а по стегнах котився гарячий піт.Чорна вода в балії хлюпнула в тихому екстазі. Пара осідала на стінах лазні, малюючи слизькі, вологі сліди, схожі на рухи пальців по тілу. - Брешеш, - лагідно видихнула вона, ковзаючи животом по краю балії. - Твоє тіло благає про інше. Воно хоче розірвати свій сором. Скажи правду. Собі не бреши. Кого ти уявляєшь у брудних хтивих думках?

У Семена перехопило подих. Розум відмовив, лишився тільки солодкий, липкий біль у паху й дике бажання зануритися в цю брудну, теплу вологу. - Її - прохрипів він. - Наречену. І кожну жінку, що проходила повз. Хочу ковзати по них, грішити так, щоб земля під нами провалилася. Хочу звільнити звіра. - О так, - прошепотіла вона, і її мокрі пальці торкнулися його стегна. Шкіра під її пальцями засичала від спеки, дико, болісно й солодко. - Ти стаєш справжнім. Скажи, ти готовий віддати все?

Йому здавалося, що він горить у багатті, але це був найсолодший вогонь у його житті. Він вже не думав про порятунок душі. Він прагнув лише розчинитися в цьому брудному, гарячому тілі, що пахло гарячою жіночою вологою. - Я не хочу раю, - його голос зірвався на тваринне гарчання. - Я хочу пристрасті. Хочу тебе. Дозволь мені згоріти. Вона підсунулася ближче, пара навколо них стала рожевою, густою, наче кров, що виступає на шкірі від занадто міцних обіймів.

- Пустиш мене всередину? - прошепотіла вона, торкаючись губами його шиї, лишаючи липкий, гарячий слід. - Я заберу твій сором. Ти більше ніколи не будеш терпіти цей голод сам. - Пускаю... Увійди в мене! - застогнав Семен, здригаючись усім тілом від солодкого, нестерпного спазму, що прокотився від низу живота до самого серця. У ту ж мить гаряча рідина з купелі стрімко піднялася, огортаючи його ноги й стегна, але не обпікаючи, а всмоктуючись прямо крізь пори шкіри.

Він кричав, але з його рота виривався не голос, а потік гарячої, пахучої пари. Вона входила в нього, заповнюючи кожну жилу, розширюючи судини грішним теплом. Коли все скінчилося, лазня була порожня. Купіль зникла. Семен лежав на гнилому мулі, важко дихаючи двома подихами відразу. Між його лопаток палав глибокий, вологий слід жіночої долоні. Його плоть більше не боліла від напруги - вона стала частиною темної води, яка тепер текла в його жилах.

Наступного дня Семен повернувся. Він був тихий, спокійний, але жінки, дивлячись на нього, раптом червоніли й відчували дику, сороміцьку млість у паху, від якої хотілося заплющити очі. Коли дружина спитала, де він був, Семен ніжно посміхнувся і відповів її ж голосом: "Я більше не соромлюся бажань, кохана. Я тепер завжди жаданий". Лазня стоїть, але вже не порожня. Тож якщо прагнете такого ж солодкого гріху - приходьте. Вода знову тепла.